Ехала в переполненном автобусе, билась головой о крышу на каждой кочке. Мурлыкала под нос песенки на украинском языке. Улыбалась. Приехала слишком рано. Слушала музыку.

Мозги плавились как пармезан на пицце. И из речи преподавателя я слышала только: «...бла-бла-бла формы прошедшего времени глагола бла-бла-бла абсолютное настоящее время бла-бла-бла, бла-бла-бла помните?» На моих бедрах можно было жарить яичницу.

А записки были просто сумасшедшие:
— Я бы хотела быть розовым пони, какающим конфетами, писающим лимонадом и блюющим радугой, а вместо мозга у меня была бы сладкая вата.
— Ты бы долго так не протянула.
— Почему?
— Тебя бы съели или слизали.
— О да! Слижи меня полностью!
А Н. только улыбалась моим глупостям и шикала, чтобы я писала конспект лекции. И я писала. Старалась писать.

А потом работа, прыгание и пляски вокруг луж и почтенное поклонение трехметровым сугробам. И море солнца в глазах. Руслана, украинская речь, и тонны воспоминаний.

И песня на устах...

Гей! Гей!.. Гей! Гей!..
За весною - літо!
За зірками - вітер!
Заплету їх у вінок!
Будуть в мене квіти!

Кажуть земля - без крил,
А вона - жива!
Кажуть, що гори - пил,
А вони - співа!
Кажуть - шкодуй себе,
А я - просто неба!
Тиша і спокій - всім,
А мені - не тре(ба)!

... Можливо світ змінити!
Так, знаю! Гей! Гей!
Нам танок не зупинити цей!
Там, за обрієм, де зорі
Стали в коло! Гей! Гей!
Я запалю ціле небо,
Цілий всесвіт полум'ям очей!

Гей! Гей!.. Гей! Гей!..
За весною - літо!
За зірками - вітер!
Заплету їх у вінок!
Будуть в мене квіти!

Кажуть, мільйони сонць,
А воно - одне.
Кажуть, безмежна ніч,
А вона мине.
Кажуть, любов - це сон,
Не шукай даремно,
Кажуть, її нема,
Але все дарма!

... Можливо світ змінити!
Так, знаю! Гей! Гей!
Нам танок не зупинити цей!
Там, за обрієм, де зорі
Стали в коло! Гей! Гей!
Я запалю ціле небо,
Цілий всесвіт полум'ям очей

Гей! Гей!.. Гей! Гей!..
За весною - літо!
За зірками - вітер!
Заплету їх у вінок!
Будуть в мене квіти!

Місяць за горою,
Хмари над водою,
За вітрами - сонце,
Зорі за віконцем,
За весною - літо,
За зірками - вітер,
Заплету їх у вінок,
Будуть в мене квіти.

Кажуть, шкодуй себе,
Над горами - ніч,
Кажуть, любов мине,
Ти її не клич,
Кажуть, забудь, але
Я прийду до тебе
Поза часи й вітри,
Наче зірка з неба.

За весною - літо!
За зірками - вітер!
Заплету їх у вінок!
Будуть квіти! Ге-е-ей!

За зірками...
Буде вітер...
Заплету їх у вінок -
Будуть в мене...
Я прийду до тебе,
Наче зірка з неба!


Listen or download Руслана Аркан for free on Prostopleer